ПАТРІОТИЧНІ ВІРШІ про:

• гімн
  
• прапор
• тризуб
• Україну
• рідний дім, хату
• Київ
• українську мову
• вишиванку
• калину
• солов'їв

Гімн                        Н. Поклад

Слова високі,                         Це наша клятва,
Мелодія врочиста,                Заповідь священна,
Державний гімн                     Хай чують друзі й вороги,
Ми знаємо усі.                       Що Україна вічна,
Для кожного села,                Незнищенна,
Містечка, міста –                   Від неї ясне світло навкруги.
Це клич один
З мільйонів голосів.

Наш прапор                  О. Олесь

Синій, як море, як день, золотий –
З неба і сонця наш прапор ясний.
Рідний наш прапор високо несім!
Хай він, уславлений, квітне усім!
Гляньте, на ньому волошки цвітуть.
Гляньте, жита в ньому золото ллють.
З жита й волошок наш прапор ясний.
З неба і сонця, як день весняний.

Тризуб                        В. Паронова

Наш герб – тризуб. У ньому сила                    І у людських серцях воскрес.
Отця небесного і сина.                                     Тризуб, немов сім’я єдина,
Уважно придивись до нього –                          Де тато, мама і дитина
На Духа схожий він Святого,                           Живуть у мирі і любові
Що голубом злетів з небес                              На Україні вольній, новій.

Рідне                       Я.Скидан

Україна – рідний край,
Рідне поле, зелен гай,
Рідне місто й рідна хата,
Рідне небо й рідна мати.

Мати                        Д.Павличко

Перше слово – Мати,
Друге – Україна.
Так учився розмовляти
Я, мала дитина.

Кожне слово пахне,
Мов листочок м’яти.
Та, мов квітка з короваю,
Пахне слово «Мати».

Кожне слово святить
Гранями рубіна,
Але сяє, наче сонце,
Слово «Україна».

Пісня про Україну               М. Гринчук

Дівчина-калина                                 Золотила ниву,
В білому віночку                               Голубила небо,
Вийшла із хатини,                            Дітвору щасливу
Стала на горбочку.                          Кликала до себе.

А як заспівала                                  Кличе всіх щоднини
Солов’їно-звінко –                            До краси і згоди
В лісі розстелила                             Пісня України,
Килими з барвінку.                           Що єдна народи.

                               З тобою                       П. Осадчук

Послухай, як струмок дзвенить,
Як гомонить ліщина.
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.

Послухай, як трава росте,
Напоєна дощами,
І як веде розмову степ
З тобою колосками.

Послухай, як вода шумить –
Дніпро до моря лине, -
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.

Це моя Україна                   А. Камінчук

Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна,
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, одна.

Я все люблю                    М. Сингаєвський

Я все люблю в своїм краю:                 Ось дощ веселий напоїв
Криницю, звідки воду п’ю,                   Тужавий колос рідних нив.
Та повні гомону ліси,                            Я все люблю в своїм краю:
Та дзвони срібної роси.                        Найбільше – матінку свою,

Я все люблю в своїм краю:                  Ласкаву, рідну і єдину…
Ось під веселкою стою,                        Люблю, як сонце, Батьківщину.

                            Батьківщина                       А. Камінчук

Он повзе мурашка,
Он хлюпоче річка.
Не зривай ромашку,
Не топчи травичку.

В зелені діброва,
В китицях ліщини.
Глянь, яка чудова,
Наша Україна.

Журавлі над лугом
Линуть рівним клином.
Будь природі другом,
Батьківщині сином.

Маленькому другу                В. Зорік

Де б не жив ти: у містечку, в місті,
В селищі, віддаленім селі –
Над тобою сяє променисто
Щедро сонце рідної землі.

Кетяги червоної калини,
Золотисті колоски в полях –
Це твоя земля, твоя країна,
Найдорожча за усе земля.

Озирнися, друже мій маленький,
Навкруги поглянь: тут все твоє,
Це вона, твоя країна-ненька,
Все, що має, людям віддає.

Як бажаєш щось для себе мати,
Щедрим будь – свою любов віддій
І тоді завжди тебе плекати
Буде твій куточок – рідний край.

Вся моя родина               М. Сингаєвський

Мати, мова, Батьківщина –
От і вся моя родина.
Батьківщина, мати, мова –
Три цілющих вічних слова.
Батьківщина, мова, мати –
Нас навік не роз’єднати.

Україна                   І. Січовик

Красивий, щедрий, рідний край,
І мова наша – солов’їна.
Люби, шануй, оберігай
Наш край, що зветься Україна.

Мрія                   Д. Павличко

Як виросту – збудую хату,
На хаті колесо приб’ю
А там я поселю крилату
Лелечу клекітну сім’ю .
Нехай розводиться, гніздиться
По всіх деревах і хатах.
Нехай мені щоночі сниться,
Що я літаю, наче птах.

Наша хата                        І. Гнатюк

Я люблю свою хату,                     І віконце привітне,
І подвір’я, й садок,                        І дубовий поріг.
Де і сонця багато,                         І ряденця строкаті,
І в жару холодок.                          Й рушники на стіні,

Тихо й затишно квіти                    Навіть дим в нашій хаті
Коло хати цвітуть,                        Рідно пахне мені.
І невтомно все літо                      Рідна казка про гнома,
Бджоли в цвіті гудуть.                  Рідна стежка і сад…

Все для мене тут рідне:               Всюди добре, а дома
Стіни білі, як сніг,                         Краще, кажуть, стократ.

                                    Рідний дім                 Є. Железнякова

Хай живе наш рідний дім!
Тепло й затишно у нім.
Тут і тато, тут і ненька,
І бабусенька рідненька,
І веселий наш дідусь
Крутить пишний русий вус.

Наша столиця                                 А. Камінчук

Чудовий день. Ясна пора.
Легенький вітерець повіяв.
На кручах сивого Дніпра
Стоїть столиця наша – Київ.
Квітує свічами каштан,
На храмах грає позолота.
Ось Володимир, ось Богдан,
Он сяють Золоті ворота.
Летить у небі голуб-птах,
Над ним хмарки, немов пір’їни,
Тріпоче синьо-жовтий стяг,
Як вільне серце України.

Ти – дитина України                          Сергій Цушко

Є і в тебе, друже, мова –
Неповторна і чудова.
Мова маминої ласки
І бабусиної казки,
Що у книжці оселилась,
В гарній пісні заіскрилась.
Мова дідуся і тата,
Героїчна і завзята,
З чумаками в Крим ходила,
Рідну землю боронила,
Сталь варила, хліб пекла,
Навіть в космосі була.
Ось яка вона чудова
Наша українська мова!
Пам'ятай же щохвилини:
Ти – дитина України.

Рідна мова                      Сергій Цушко

Кожен рідну мову має, Всяк своєю розмовляє.
Чуєш — мукає телятко,
Весело ірже лошатко,
А кумкає — жабенятко.
Цуценятко гавкає,
Кошенятко нявкає,
Поросятко рохкає,
Соловейко тьохкає,
Гусочки ґелґочуть,
Голуби туркочуть,
Горобчики цвірінчать,
А курочки сокорять.
Кожен рідну мову має
І своєю розмовляє.

Вишиванка                     В. Крищенко

Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
- На, вдягай, синочку.
В нитці сонце золоте,
Пелюстки багряні.
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обійму
Я свою матусю.

Український козачок                 І. Гнатюк

А у нас сьогодні свято,
Дуже весело мені, Зараз буду танцювати
В українському вбранні.

У святковій вишиванці, 

У коралях і стрічках,
Вийшла, взута у сап’янці
На високих каблучках.

Ось і музика заграла,
Я лиш руки розвела –
Попливла круг мене зала,
Наче повінь, попливла.

І завмерли діти й гості,
Зникли в вихорі стрічок, -
Я танцюю на помості
Український козачок.

Віночок              В. Паронова

Ой віночку, мій віночку,
В нього я вплету, що схочу:
Ружі, маки і барвінок,
І стебельця материнок.
Ще вплету казки чудові,
Пишні грона калинові
І пісні про Україну.
Я віночок свій надіну
На голівоньку русяву –
Хай красується на славу.

Калина                Н. Лебідь

Калина пишним білим цвітом
Покрила квіти навесні.
А восени, як згасне літо,
Дарує ягідки рясні.

Зриваймо кетяги калини,
Не забуваймо лиш про те:
Калина – символ України,
Калина – дерево святе.  

Солов’ятко            М. Познанська

У саду в нас, на калині,
Як степліє, навесні,
Мов дзвіночки солов’їні,
Розливаються пісні.

Я проснуся рано-рано,
У садочок вийду я:
Під калинонькою встану,
Вивчу пісню солов’я.

Буду так і я співати,
Бо і в мене голос є…
Мама скаже: - В нас у хаті
Солов’ятко є своє!